Як підключити автомат у щитку

Ви зробили розрахунок автоматичного вимикача та вибрали відповідний захист, тепер прийшов час правильно його підключити. На перший погляд, у цьому немає ніяких складнощів. Процедура досить проста: зачищаємо кабель, вставляємо в клеми та затягуємо гвинти. Але, як показує практика, недосвідчені користувачі часто допускають низку серйозних помилок.

• Як правильно підключати фазу – зверху чи знизу?
• Чи існує різниця введення?
• Помилки підключення одножильного проводу
• Як правильно затискати з’єднання?
• Неправильна комутація жил із різним перетином в одній клеми
• Як правильно окінцювати жили перед з’єднанням?
• Приєднання багатожильного дроту до автомата
• Чи можна паяти провід під зажим?
• Які гребінчасті шини використовувати?
• Навіщо розділяти автомати на групи?
• Для чого потрібні рухливі засувки на корпусі?

І так, розберімо основні моменти правильного підключення автоматичного вимикача в розподільний щит і розглянемо найпоширеніші помилки.

Як правильно підключати фазу – зверху чи знизу?

Кожен АВ обладнаний рухомим і нерухомим контактами. На багатьох тематичних форумах іноді виникають суперечки, на який із них потрібно підключати живлення? Якщо звернутися до 7-го видання Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), то згідно з пунктом 3.1.6 фаза повинна підключатися до нерухомого контакту. Але, з будь-якого правила бувають винятки. І так, розгляньмо, де саме розташований нерухомий контакт в однополюсних вимикачів.

Неозброєним поглядом видно, що в автоматі ВА47-29 виробництва IEK верхній затиск є нерухомим. Індикатори на корпусі це підтверджують.

Такі позначення використовують також інші виробники, наприклад, в Schneider Electric нерухомі контакти встановлені зверху, а рухливі – знизу.

У ПЗВ та автоматах німецького бренду Hager також є позначення нерухомого контакту, встановленого вгорі.

 

Чи існує різниця введення – підключати автомат зверху чи знизу?

У момент перевантаження або короткого замикання миттєво нагрівається провідник та плавиться ізоляція. Усередині корпусу встановлений тепловий та електромагнітний механізми розчеплення, які спрацьовують від надвисокого струму. Зважаючи на принцип спрацьовування, немає різниці, через який із контактів буде проходити електрика.

Деякі відомі виробники (ABB, Hager) допускають підключення силового кабелю до нижньої клеми. Спеціально для цього корпус обладнується зажимами під гребінчасті шини.

У розглянутих вище моделях нерухоме з’єднання розташоване зверху (як і в старих аналогах радянського виробництва). Але, як визначити його розташування в китайських моделях без позначень на корпусі?!

Згідно з правилами ПУЕ, підключення живлення зверху, а не знизу є вимогою естетики та порядку. Аналогічним чином, зверху підключаються промислові рубильники РБ – після відключення електрик точно знатиме, що нижнє з’єднання знеструмлене.

Але, як показує практика, фаза іноді може бути підведена знизу та навіть із боку, залежно від планування проводки. Як правило, чим якісніше зроблений монтаж модульного обладнання в електрощитку, тим швидше та простіше визначити напрямок руху струму, незалежно від місця входу фази.

Неправильне підключення одножильного кабелю до автомата

Розберімо найпоширеніші помилки, яких припускаються під час підключення.

Перша помилка – затискання ізоляції в з’єднанні

Досить часто недосвідчені користувачі затискають у клемі разом із провідником край ізоляції, що може оплавитися.

У кращому випадку ця помилка виллється у вигорання автомата і знеструмлення мережі, у гіршому – може розпочатися пожежа.

Зважаючи на таку небезпеку, рекомендується перед підключенням завжди перевіряти затяжку провідникової жили в контактному з’єднанні.

Друга помилка – затискання жил різного перетину в одній клеми

Для підключення декількох автоматів до силової лінії краще купити гребінчасту шину. Якщо її немає під рукою, можна самостійно зробити перемичку з провідникової жили.

 

Робиться перемичка досить просто: беремо цілісний шматок дроту та, не знімаючи ізоляції, формуємо перемичку відповідного розміру.

Далі просто зачищаємо ізоляцію на вигині з одного боку.

Електрики не рекомендують поєднувати автомати перемичками з кабелю різного перетину, бо під час затиску добре затискається тільки жила з великим перетином, менший провідник має поганий контакт, через що може оплавити корпус і спричинити пожежу.

Приклад: до першого вимикача була підключена жила перетином 4 мм², до решти – 2,5 мм². На фотографії добре видно, як через погане з’єднання збільшилася температура меншого провідника, через що оплавилась ізоляція та корпус.

Для наочності спробуємо підключити два дроти діаметром 2,5 мм² і 1,5 мм². Яким би сильним не був затиск, жила з меншим перетином вільно прокручується в клемі.

На фото дроти різного перетину в клемі дифавтомату – тонший іскрить і оплавляє ізоляцію.

У дорогих серіях великих виробників, як Legrand например проблема підключення проводів із різним перетином була вирішена з допомогою спеціальних затискачів, які їх спресовують і міцно утримують у з’єднанні з контактом. А у Hager, наприклад, використовується технологія Bi-Connect.

Для міцнішого з’єднання на стінках затискачів робляться насічки, які іноді можна зустріти навіть у дешевих аналогів. Підключення багатожильного кабелю без наконечника теж допускається, тільки через певний час потрібно підкручувати затискні гвинти.

Третя помилка – окінцювання жил кабелів

З кінця проводу знімається ізоляція на 10 мм, вставляється оголеною частиною в контакт і затягується гвинтом – саме так найчастіше електрики виконують підключення. Як результат, контакт непогано тримається, але його міцність можна поліпшити, просто зробивши U-подібний вигин на кінцівці.

У такий спосіб збільшується площа контакту провідника із затиском, а значить і надійність підключення.

Приєднання багатожильних кабелів до АВ

Під час монтажних робіт найчастіше використовується м’який багатожильний кабель – він значно гнучкіший, ніж одножильний, тому легше монтується. Але щодо його підключення теж є певні особливості.

Одна з найпоширеніших помилок – обтиск дроту без окінцювання, щоби тонкі жилки не ламалися від передавлювання. Кабель починає втрачати площу перетину, через що погіршується міцність контакту. У результаті це може призвести до поганих наслідків.

 

Перед приєднанням багатожильний провід потрібно окінцювати ось такими наконечниками.

Для фіксації двох проводів в одному затиску використовується спеціальний наконечник НГІ-2, що дозволяє також формувати перемички для групового підключення декількох АВ.

Чи можна паяти провід під зажим?

Деякі користувачі для економії або через небажання витрачатися на наконечники чи інші «монтажні дрібниці» окінцьовують провідники з допомогою пайки.

Яку небезпеку може нести таке підключення?

З часом через нагрів від передачі струму спайка починає плавитися. Зменшується міцність з’єднання, погіршується контакт, через що гвинтові клеми потрібно регулярно підкручувати. На практиці ніхто цього не робить. Провідник буде сильніше нагріватись, а з’єднання слабшати, у результаті контакт вигорає, що може спричинити пожежу.

Використання гребінчатої шини або навіщо «придумувати велосипед»?

На щастя, є відмінний аналог перемички – гребінчаста шина. Вона має низку переваг:

• Простий монтаж;
• Надійні з’єднання контактів;
• Безпека в експлуатації, позаяк струмопровідні частини повністю ізольовані;
• Універсальність, адже завжди можна обрізати шину до потрібної довжини;
• Зручний розподіл модульних пристроїв на групи.

Під час монтажу розподільного щита це не тільки оптимальне практичне рішення, але й естетичне. У разі розширення мережі з підключенням додаткових пристроїв перемички значно ускладнять роботу. На відміну від них, гребінки можна швидко та безпечно витягти, а потім встановити заново. Найчастіше використовуються гребінки двох типів:

• штирьові гребінки;
• вилочні (U-подібні).

Штирьова – найзручніша, але U-подібна – надійніша, вона має більшу площу з’єднання навколо стягуючого гвинта, через що контакт практично неможливо висмикнути, навіть застосувавши силу.

Клеми можуть бути розраховані спеціально під штирьові або вилочні гребінки, тому в кожного електрика із собою мають бути й ті, й інші.

Як правило, у преміум серіях є універсальні гвинтові затискачі під обидва види шин.

Розподіл автоматів на групи

Модульні пристрої в щиті прийнято розділяти на кілька груп за селективністю електропостачання. Найпростіший приклад – розділити розеткову лінію й освітлення. Розеткових ліній може бути кілька – для вітальні, кухні, ванної кімнати тощо. Індивідуальну групу найлегше виділити саме гребінкою.

З міркувань безпеки й естетики з боків шини встановлюються заглушки, що ізолюють контакти. Це зручно, якщо дві групи розташовані дуже близько. Правилом хорошого тону вважається використання в щитках обмежувачів на DIN-рейку. Вони виконують три важливі функції:

• Розподіл на групи для більшої зручності;
• Забезпечення тепловідведення;
• Міцна фіксація корпусів.

У разі щільного розміщення великої кількості автоматів може зростати температура в щитку. Це може повпливати на характеристики теплових расчеплювачів.

Рухливі засувки – для зручності монтажу

Якщо плануєте в майбутньому модернізувати чи розширювати мережу, зверніть увагу на кріплення, що можуть фіксуватися на DIN-рейці з допомогою однієї або двох рухомих засувок.

Чому дві засувки – краще? Багатьом недосвідченим користувачам може здатися, що немає різниці в способі кріплення модуля, але під час першої заміни автомата все стане ясно – для вилучення пристрою з однією рухомою засувкою знадобиться ледь не повне розбирання всього щита. Цієї проблеми можна уникнути, якщо придбати АВ із двома рухомими засувками.

Наприклад, вони є в Hager в серії N, що знімаються буквально за пару хвилин із допомогою викрутки. У випадку з однією рухомою засувкою на демонтаж піде значно більше багато часу й нервів.

Якщо ви тільки думаєте, який автоматичний вимикач вибрати, наші кваліфіковані менеджери завжди готові допомогти.